ЗЛЮБИ́ТИСЯ, злюблю́ся, злю́бишся; мн. злю́бляться; док., розм.
1. з ким. Покохати один одного, вступити у любовні стосунки. А вона що робить? ..З сусідою-парубком злюбилася (Шиян, Баланда, 1957, 84).
2. без додатка і кому. Припасти кому-небудь до смаку, до душі; сподобатися. А діло, коли злюбиться, До серця припаде,— Ніде в житті не згубиться, Найкращий шлях знайде (Гірник, Сонце.., 1958, 36); [Фауст:] Коли тобі злюбилась наша мова, То певно й спів сподобається теж (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 369); // безос. Друга половина села, за річкою, розкидана по рівнині, де кому злюбилося (Фр., VIII, 1952, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 607.