ЗЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Зробити що-небудь наспіх, недбало. Стою, задумавшись, над ліжком; стоїть поруч мене дід; милуючись, дивиться старими очима на свою роботу: — Таке-сяке зляпав, а все ж буде краще на йому, ніж долі (Вас., II, 1959, 73); А завфермою і ветлікар — пера в руки та чирк-чирк — зляпали акта і всю вину на Одарку звалили… (Ком. Укр., 7, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 609.