ЗЛІ́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Зла жінка. Ходить воно [Регіна] по кімнаті мовчазне, горде.. А злісниця — нехай бог боронить! (Фр., VI, 1951, 256); Чому не розпитати цю злісницю? Все може бути корисним при нагоді (Тулуб, Людолови, II, 1957, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 595.