ЗЛІ́ЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злічи́ти1.
Не злі́чено кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь. Добре тому Башкирові, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Мирний, IV, 1955, 219).
ЗЛІ́ЧЕНИЙ2, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до злічи́ти2. * Образно. Тріснула скрипка, розбита була, Злічена — знову співає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 597.