ЗМАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Виготовити, зробити що-небудь своїми руками. Я змайстрував собі славний, довгенький [ножик] (Вовчок, VI, 1956, 317); Ніхто в колгоспі краще за нього не змайструє саней (Донч., Дочка, 1950, 35); // Приготувати якусь страву або напій.— Ходім лишень полудновать. Що ти там, Ярино, Змайструвала? (Шевч., І, 1951, 278); — А хто кращий коровай змайструє, Того мати медом почастує (Забашта, Квіт.., 1960, 96); // перен. Нашвидку що-небудь скласти, написати і т. ін. [Директор:] Як змайструвать виставу нам таку — Нову й живу, і людям до смаку? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 611.