ЗМАНЕВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до маневрува́ти. Почав [Сидір Білий] громити із своїх гармат турецькі кораблі прямою наводкою. Великі, неповороткі, вони не встигали вчасно зманеврувати, налазили один на одного, посилюючи загальне сум’яття й безладдя (Добр., Очак. розмир, 1965, 110); Ти намагаєшся зманеврувати по самому фарватеру, а тебе на мілину викидає (Збан., Мор. чайка, 1959, 48); Закортіло [Любові Прохорівні] за всяку ціну зманеврувати.. (Ле, Міжгір’я, 1953, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 612.