ЗМЕ́НШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зме́ншити. Все село, затоплене місячною повінню, зменшені під високим небом дерева і хати здаються лише картиною (Стельмах, Хліб.., 1959, 75); // у знач. прикм. Козаки Білоцерківського полку убили полковника Громику, який керував складанням зменшеного реєстру свого полку (Іст. УРСР, І, 1953, 249); // зме́ншено, безос. присудк. сл. У цьому автобусі.. зменшено шум і знижено температуру в кабіні водія (Наука.., 8, 1965, 10).
2. у знач. прикм. Неповний, скорочений або видозмінений (перев. про власні імена).
3. у знач. прикм., грам. Який указує на меншу величину предмета або менший ступінь якості порівняно із звичайною величиною або звичайним ступенем якості. Всі твори І. Манжури.. позначаються особливою ряснотою й багатством зменшених, найчастіше пестливих форм іменників, прикметників, прислівників (Рад. літ-во, 7, 1965, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 614.