ЗМИ́РЩИНИ, шин, мн. (одн. зми́рщина, и, ж.), розм. Розв’язання спірного питання мирним шляхом, без суду або бійки. Прибіг Петро, гукнув, затупав, загурчав. Уже й був кинувсь бить, але як розпитав — Аж Довгорукого погладив по головці І цмокнув в лисину та ще й перепрохав — Та ще й на змирщини кіп з п’ять він грошей дав (Г.-Арт., Байки.., 1958, 47).
◊ Пи́ти (ви́пити) зми́рщини (зми́рщину) — пити (горілку, вино) за примирення з ким-небудь. Простила мені теща, та й змирщину пити: по чарці, по другій, та так, може, й до десятка, чи й більше доскочило (Укр. казки, легенди.., 1957, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 619.