ЗМО́РШКУВАТИЙ, а, е. Вкритий зморшками (див. змо́ршка1). Наталя читала, а мати мовчазлива, мов закам’яніла, слухала і не помічала, як з її очей по зморшкуватих щоках збігали гарячі сльози (Збан., Між.. людьми, 1955, 138); Стогнала, плакала і тужила скрипка в старечих зморшкуватих руках [діда Мусія] (Рибак, Помилка.., 1956, 125); // перен. З вузькими, довгими западинами, згинами і т. ін. на поверхні. Савойська капуста відрізняється від білоголової зморшкуватим (гофрованим) листям (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 633.