ЗМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позбавляючи сил, стомлювати, виснажувати фізично. Третій день, як я підвівся з постелі і ледве-ледве плентаюсь по хаті, так змучила мене слабість (Коцюб., III, 1956, 117); Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія і виснажила (Ю. Янов., І, 1958, 555); // Доводити до тяжкого морального стану, примушуючи страждати. Що змучило душу його? (Граб., І, 1959, 354); Жорстокість правителів і гайдуків, нестатки й голод змучили народ (Гжицький, Опришки, 1962, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 635.