ЗМУ́ШЕНИЙ, а, е. Який мусить, повинен через певні обставини, причини робити що-небудь. Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (Коцюб., III, 1956, 344); Під натиском Багратіонових вояків лави противника змушені були відступити (Кочура, Зол. грамота, 1960, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 635.