ЗМІНЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що мінли́вий. Він хлопець молодий, а молоде серце змінливе й зрадливе (Н.-Лев., IV, 1956, 350); Я теж тривожний, хисткий, змінливий, неначе тінь (Коцюб., II, 1955, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 622.