ЗНАВІСНІ́ЛО, розм. Присл. до знавісні́лий 2. Голова бандита волохатилась чорною баранячою кучмою і розкуйовдженою бородою.. Борода починалася десь під очима, і було моторошно дивитися, як з-за тих буйних зарослів знавісніло блимає пронизливий погляд (Речм., Весн. грози, 1961, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 636.