ЗНАДЛИ́ВИЙ, а, е. Який знаджує, зваблює чим-небудь; спокусливий. Стара замовкла, немов поглинули її принадні думи, мов зачарували знадливі образи (Вовчок, Вибр., 1946, 176); // Який приваблює, вабить до себе чим-небудь принадним, звабливим. Він з серцем пошпурив геть зім’яті конвалії, які ще досі тримав у кулаці, і відвернувся від знадливого будиночка з мезоніном (Смолич, Мир.., 1958, 250); // рідко. Який викликає великий інтерес; захоплюючий, принадний. Може, то казка знадлива тії смарагдові луки, плеск тепловодої річки, злотоіскристі піски? (Л. Укр., І, 1951, 309),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 637.