ЗНАДІ́Б’Я1, я, с., діал. Збірн. до зна́діб1. Жінки збирали посуд у похідні мішки, чоловіки — оленярське знадіб’я: упряж, шкури оленячі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93).
ЗНАДІ́Б’Я2, я, с., діал. Збірн. до зна́діб2 1. Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені люди (Л. Янов., І, 1959, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 637.