ЗНАК, ч.
1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Кучер, Чорноморці, 1956, 408); Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Досв., Вибр., 1959, 180); Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді — так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 191); З Обдорська були відправлені партії козаків, які на обох берегах Обської губи встановлювали геодезичні знаки (Видатні вітч. географи.., 1954, 30); // Клеймо, мітка. На частині денців посуду, що знайдені у Вишгороді, були клейма; вони є знаками майстрів-гончарів і свідчать, що посуд цей вироблявся на продаж (Вісник АН, 8, 1949, 43).
∆ Водяні́ зна́ки див. водяни́й; Розпізнава́льні зна́ки — спеціальні мітки, клейма і т. ін. на машинах, приладах і т. ін., зроблені з метою розпізнавання їх. Спостережні пункти засікли на висоті двадцять тисяч метрів літак без розпізнавальних знаків (Собко, Срібний корабель, 1961, 94); Зна́ки розрі́знення — позначки, нашивки, петлиці і т. ін. на форменому одязі, що вказують на належність особи до певного роду занять, до якогось відомства, свідчать про її персональне звання і т. ін. Вихованці малювали погони й виучували напам’ять знаки розрізнення офіцерських і чиновницьких звань (Добр., Ол. солдатики, 1961, 46).
2. род. а. Ознака, вияв, доказ чого-небудь. Сьогодні, в один з найяскравіших днів, Ти галстук червоний на груди одів. Як сонця самого ясні промінці, Від нього відходять три світлі кінці.. В них — знак нерозривності трьох поколінь (Бичко, Вогнище, 1959, 23); — Ох, як же тобі тіло зім’яло та покалічило, а душа в тебе, видать, кріпка, наша, вихорівська,— перековтуючи жаль, подумав Тимко і прикрив братові простирадлом ноги,— і це було першим знаком уваги до нього за все життя (Тют., Вир, 1964, 349); // род. у, розм. Те саме, що прикме́та. Мотря посіяла на тому місці пшеницю. Пшениця зійшла, то був знак, що місце для хати було чисте (Н.-Лев., II, 1956, 305); Ластівка крилом черпає воду, — Що за знак? Можливо, на негоду, Та зважать на це не випада: Нам підвладні сонце і вода (Рильський, III, 1961, 69).
На (в, у) знак чого — як свідчення, підтвердження чого-небудь. На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука, їх румун відмовився брати, лишаючи Маковейчикові на знак своєї прихильності (Гончар, III, 1959, 73); Вона стала на дверях, розіп’явши руки, і крутила головою в знак того, що вона його не пустить (Тют., Вир, 1964, 205); Під зна́ком чого— базуючись на чомусь, маючи яку-небудь провідну ідею, мету і т. ін. Під знаком дружби з російською театральною культурою розвивався український реалістичний, справді народний театр (Рильський, III, 1956, 23); По знаку́ кому — відомий, знайомий кому-небудь. Демид озирнувсь і справді побачив трохи набік од шляху, за деревами, дві постаті. Тонка дівоча постать здалася по знаку Демидові (Гр., II, 1963, 83).
3. род. а, спец. Зображення з відомим умовним значенням. Щоб додати два числа з однаковими знаками, треба додати їх абсолютні величини і поставити той самий знак (Алг., І, 1956, 22); Нотний знак; // Письмове зображення звука чи сполучення звуків мови; буква. Ієрогліфи — дивнії знаки, Не мені розгадати їх суть (Воронько, Тепло.., 1959, 106); Почав учитись [Михась]. На папері пливли слова, за знаком знак (Сос., II, 1958, 436); Знак м’якшення.
∆ Грошови́й (рідко паперо́вий) знак — гроші. У 1924 р. була здійснена грошова реформа.. Вийшли нові грошові знаки — червінці, забезпечені золотом, а також розмінна срібна і мідна монета (Іст. СРСР, II, 1957, 252); Василь Плачинда.. потерпав за срібло і золото. Хитрий чумак вів подвійну торгівлю: і рибою, і грішми, граючи на різниці внутрішніх цін між золотом і паперовими знаками (Стельмах, І, 1962, 234); Діакрити́чний знак див. діакрити́чний; Зна́ки зодіа́ка див. зодіа́к; Знак зо́лота — гроші. Хоч загальним еквівалентом в радянській державі є золото, проте це не значить, що воно повинно перебувати в обігу.. Господарський обіг в СРСР обслуговується не золотом, а безготівковими розрахунками та знаками золота, тобто кредитними грішми та розмінною монетою (Наука.., 3, 1961, 8); Книжко́вий знак див. книжко́вий; Знак пошто́вої опла́ти — поштова марка. Філателія — збирання й вивчення знаків поштової оплати — виникла десь у середині XIX століття (Наука.., 7, 1966, 56); Розділо́ві зна́ки — графічні значки (крапка, кома, тире і т. ін.), вживані на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією. Не тільки крапка, а й такі розділові знаки, як знак оклику, знак запитання,.. завжди вимагають паузи (Худ. чит.., 1955, 96).
◊ Ста́вити (поста́вити) знак рі́вності між ким-чим— визнавати кого-, що-небудь рівноцінним іншому, подібному. Франко дорікає Нечую-Левицькому за те, що він ставить знак рівності між передовою російською літературою і російською державою з її чиновниками і жандармами, які придушували всяку вільну думку (Рад. літ-во, 3, 1957, 39); Між ученим і письменником-фантастом не можна поставити знака рівності. Якщо вчений живе сумою позитивних доведених істин, то письменник-фантаст будує свої твори на науково обгрунтованій мрії (Вітч., 8, 1961, 204).
4. род. зна́ку́. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; слід, відбиток чогось. Вже і знаку від тієї хатки нема (Вовчок, VI, 1956, 296); Загоїлася рука, лишилася Сенькові пам’ятка: кривий палець на правій руці і знаки на долоні в тім місці, де зшивали (Ков., Світ.., 1960, 95).
◊ Накла́сти [свій] знак на кого — що — залишити слід, відбиток на кому-, чому-небудь. Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124).
5. род. а, рідко у, перев. із сл. дава́ти, подава́ти, роби́ти. Рух (перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін. Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов (Л. Укр., II, 1951, 315); Прохіра подала знак рукою, і Йон кинувся одсувати сінешні двері (Коцюб., І, 1955, 282); Радник знаком попросив мене затриматись (Кулик, Записки консула, 1958, 55).
◊ Не дава́ти (не подава́ти, не да́ти і т. ін.) зна́ку про що — не показувати, не виявляти чого-небудь. Боїться [Галя] поворухнутися, щоб не дати знаку, що вона ще жива, що вона все чує (Мирний, IV, 1955, 106); Впізнав царя селянин, тільки не подає про це знаку (Вол., Сади.., 1950, 5).
6. род. а, рідко. Те саме, що значо́к 1. І з нами, з кухнею хлопчак — невтомний непосида: блищить медаль, гвардійський знак ясне проміння кида (Рудь, Дон. зорі, 1958, 94); Почесний знак лауреата Ленінської премії має форму правильного круга діаметром 27 мм (Рад. Укр., 3.Х 1957, 1); // заст. В офіційних осіб металевий значок, що засвідчував достовірність перебування на якій-небудь посаді. Рудий Максим, староста сільський, витяг з кишені знак і почепив на груди (Коцюб., II, 1955, 98); Шумило.. почепив на груди бляху — свій начальницький знак, затим поважно рушив з місця, розпихаючи людей, до ганку (Головко, II, 1957, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 639.