ЗНАМЕ́ННИЙ, а, е. Надзвичайний, дуже важливий у якому-небудь відношенні; видатний, визначний. Є у Квітні день знаменний на листках календарів: народився в Квітні Ленін, вождь усіх пролетарів (Забіла, У.. світ, 1960, 78); Історичний XX з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу став знаменною віхою в житті нашого народу (Цюпа, Україна.., 1960, 79); Одним із знаменних явищ сучасності є дальше зростання і зміцнення світового комуністичного руху (Ком. Укр., 5, 1961, 18); // Який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями. Спектакль «Драма життя» був знаменний ще тим, що в ньому вперше брали участь двоє надзвичайно талановитих людей (Моє життя в мист., 1955, 332); Грузини, також звичаєм прадавнім, Поцілували ті хліби високі І прийняли, так само уклонившись. Вони казали потім, що розкрають Лише в Тбілісі ті хліби знаменні І з друзями поділяться дарами Гостинної братерської землі (Рильський, III, 1961, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 640.