ЗНАМЕ́НО́, знаме́на́, с., рідко. Те саме, що пра́пор. І військо, як море, З знаменами, з бунчугами З лугу виступало Та на трубах вигравало (Шевч., II, 1953, 137); Майорять під морозним вітром червоні знамена (Довж., І, 1958, 50); На барикадах Великого Жовтня народилась Радянська держава, яка з перших днів свого існування пам’ятним ленінським декретом проголосила мир як знамено своєї зовнішньої політики (Рад. Укр., 24. Х 1957, 1).
◊ Ви́соко трима́ти знаме́но́, уроч. — те саме, що Ви́соко трима́ти пра́пор (див. пра́пор); Підніма́ти (підня́ти) знаме́но́, уроч.— те саме, що Підніма́ти (підня́ти) пра́пор (див. пра́пор). Пролетарський Петербург піднімав над Росією горде червоне знамено революції (Цюпа, Україна.., 1960, 39); Става́ти (ста́ти) під знаме́но́ (знаме́на), уроч.— те саме, що Става́ти (ста́ти) під пра́пор (див. пра́пор).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 641.