ЗНА́ХАРКА, рідко ЗНА́ХОРКА, ЗНА́ХУРКА, и, ж., заст. Жін. до зна́хар, зна́хор, зна́хур. Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Стор., І, 1957, 136); 95 процентів жінок [царської Росії] родили без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабками-знахарками (Рад. суд на охороні прав… 1954, 4); Від якогось часу корова схудла, не дає молока, не підпускає навіть до себе.. Коли покликали знахорку, вона шепнула одне лиш слово: відьма! (Коцюб., І, 1955, 263); Довго знахурка вишіптувала і над Хведором, і над воском, і над водою (Мирний, III, 1954, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 645.