ЗНА́ЧНО, присл.
1. Дуже, сильно. Видатки так значно переходили доходи, що про дальші поїздки не можна було більше й думати (Кобр., Вибр., 1954, 92); — Значно поріділи ліси в Європі (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 202).
2. з порівняльним ступенем присл. і прикм. Набагато багато. Ходжу значно краще, задишка менша, хоч ще не зовсім пройшла (Коцюб., III, 1956, 328); Протока була значно ширша, ніж це відразу здалося (Смолич, І, 1958, 46).
3. рідко, у знач. присудк. сл. Помітно, видно.— Адже дванадцятеро поросят! Навіть значно не буде, як я [вовк] одно або двоє схрупаю (Фр., IV, 1950, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 650.