ЗНЕБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док., діал. Виснажитися, знесилитися, стомившись від чого-небудь. Я з ним не нажилась, а тіки [тільки] знебулась (Сл. Гр.);
* Образно. Ну, і прийде ж людині фантазія думати про зиму в такий душний вечір, як тепер, коли навіть море знебулося після сієї спеки! (Л. Укр., V, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 651.