ЗНЕВІ́РА, и, ж. Відсутність або втрата віри у кого-, що-небудь, розчарування. Багрич справді був далекий від безнадії. І навіть від зневіри. Віра в життя була з ним завжди (Дмит., Обпалені.., 1962, 12); Ні брехнею, ні тупим обухом Не спасти гадючого кубла, Тільки б друзі не упали духом, Тільки б їх зневіра не взяла! (Павл., Бистрина, 1959, 174); Володя знову пішов уперед, тамуючи відчай і зневіру, намагаючись не прислухатися до підлого, голодного черв’ячка, що ворушився під серцем (Донч., III, 1956, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 653.