ЗНЕТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. знетя́мляться; док., без додатка і від чого, розм., рідко. Те саме, що нестя́митися. Він знетямився. Була це для нього разюча несподіванка, яка перемежалася із соромом і образою. Його відштовхнули!.. (Грим., Незакінч. роман, 1962, 16); [Отто:] Світи собі [нічничок] в кубельці дротяному, Не ранячи очей, а то недовго Знетямитись від болю (Мур., Ост. хмарина, 1959, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 659.