ЗНЕЦІ́НЕННЯ, я, с. Дія за знач. знеціни́ти і стан за знач. знеціни́тися. Через знецінення монети та через дорожнечу яничари почали крамарювати і головним чином довозити кіпрське вино (Тулуб, Людолови, II, 1957, 462); Трагедія помсти, трагедія гуманізму, трагедія XVII віку, сутність якої — знецінення людського життя, розкривається [в «Гамлеті»] як битва за високу гідність людини (Рад. літ-во, 3, 1964, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 660.