ЗНИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. Винирнути. — Адже не знирнула, так вона і не відьма (Кв.-Осн., II, 1956, 180); Спливе поверх води його загоріле тіло та так і плигоне вперед; поки він замахнеться другою [рукою], злегка прикриється воно водою, а там знову знирне і поверх води мчиться на той бік (Мирний, IV, 1955, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 663.