ЗНІ́МОК, мка, ч.
1. Зображення кого-, чого-небудь, одержане способом фотографування; фотографія. Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий. Фотя з Мишею і там дещо здіймали, але я ще їх знімків не бачила (Л. Укр., V, 1956, 245); Найцікавішим експонатом музею був рідкісний любительський знімок, на якому можна було впізнати першого радянського космонавта (Гончар, Тронка, 1963, 324).
2. Точне відтворення чого-небудь; копія. Мистецтво відображує дійсність не просто і безпосередньо як «об’єктивну реальність», воно не знімок і не копія життя, а складний, опосередкований процес його пізнання і розкриття (Рад. літ-во, 3, 1958, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 668.