ЗОБА́ЧЕННЯ, я, с., діал. Побачення. — Кола хочете, тепер пришлю їх [гроші], а ні, то передам при зобаченні (Л. Укр., V, 1956, 151).
До зоба́чення — те само, що До поба́чення (див. поба́чення). — Проводив ось їх, — сказав Проценко, указуючи рукою на Христю.. —А тепер їду додому. До зобачення (Мирний, III, 1954, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 674.