ЗОЗУ́ЛЕЧКА, и, ж.
1. Пестл. до зозу́ля. Зозулечка з гаю вилітає, Соловейка братом називає (Стельмах, І, 1962, 240).
2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Не сердься ж, моя мамочко, рибочко, перепілочко, зозулечко! Прости ж мене! (Кв.-Осн., II, 1956, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 678.