[Золота́] Орда́ —
1) монголо-татарська феодальна держава, заснована на початку 40-х років XIII ст. ханом Батиєм; столиці — Сарай-Бату (поблизу сучасної Астрахані), пізніше — Сарай-Берке (поблизу сучасного Волгограда); Київська Русь зазнала від Золотої Орди тривалого іга (крім Галицько-Волинського князівства, яке перепинило Золотій Орді шлях у Західну Європу); перестала існувати як держава на початку XVI ст.; спадкоємцем Орди на території сучасної України залишилося Кримське ханство;
2) (з малої літери) орда́ — об’єднання кочових племен під владою хана у тюркських і монгольських народів, а також їхнє військо; у переносному розумінні — безладний, неорганізований натовп; уособлює також дику, підступну, невідворотну силу, звідки проклін: «Щоб тебе орда взяла!». Де стопа орди перейшла, там вже трава не росла (приказка); Зажурилась Україна, Що нігде прожити — Гей, витоптала орда кіньми Маленькії діти (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 252.