ЗОСЕРЕ́ДЖЕНІСТЬ, ності, ж.
1. Скупчення, розміщення кого-, чого-небудь в одному місці. Зосередженість архіву в одному місці забезпечує можливість його серйозного вивчення (Вісник АН, 5, 1949, 17).
2. Напруженість, зібраність (думок, почуттів і т. ін.). Перебуті муки та смуток впали на очі й на вид сутінком задуми й якоїсь зосередженості думок (Н.-Лев., IV, 1956, 177); — Не чекала? — напівголосно спитав Сагайдачний, і очі його втратили важку зосередженість погляду, заблищали м’яко й радісно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 56).
3. Стан за знач. зосере́джений 5. Сливка нічого не чув. Він умів одгороджуватися від світу непроникною стіною зосередженості, що була потрібна йому в ті часи, коли він ще мав змогу писати музику (Загреб., Європа 45, 1959, 163); Не слід забувати, що всякий чутний шум збільшує м’язове напруження, утруднює зосередженість (Наука.., 10, 1963, 38); Природна гідність [Романа] часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (Стельмах, І, 1962, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 691.