ЗРАДЛИ́ВО. Присл. до зрадли́вий. Мессап, забігши збоку, Зрадливо, зо всього наскоку, Пустив в Енея камінець (Котл., І, 1952, 287); По лавах бійців Болотнікова немов іскрою пронеслася тривога: — Боярин Ляпунов з військом передався до царя Шуйського, зрадливо вдарив у крило Болотнікова!.. (Ле, Хмельницький, І, 1957, 80); У Пастушенка на виску зрадливо тремтіла синя жилка (Десняк, Десну.., 1949, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 698.