ЗРИ́ВИСТИЙ, а, е. З раптовими переходами у звучанні, уривчастий, нерівний (перев. про голос). — Заспокойтесь, Надійко… Заспокойтесь, благаю вас,— зривистим голосом промовляв Лебідь (Баш, Надія, 1960, 161); — Миряни, це кажу вам я, священослужитель! — зривистим голосом крикнув отець Іаков (Юхвід, Оля, 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 703.