ЗРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех.
1. розм. Док. до рихтува́ти 1. На своє поле Чуплак зрихтував купу гною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).
2. техн. Док. до рихтува́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 705.