Що oзначає слово - "зростатися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗРОСТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗРОСТИ́СЯ, ту́ся, те́шся, док.

1. З’єднуватися в процесі росту, утворюючи одне ціле. Ой у полі дві тополі докупи зрослися (Чуб., V, 1874, 403); // Поновлювати свою цілісність у процесі заживання (про зламану кістку, краї рани і т. ін.). Рана майже не боліла. Балика добре перев’язав її, покривши м’якушкою хліба і павутинням та загорнувши плече кленовою корою, щоб швидше зросталися кістки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37); Колись парубки.. розсікли йому навпіл губу. Губа зрослася, але тонюсінький, як ниточка, рівчачок все рівно розділяв її на дві половини (Тют., Вир, 1964, 66); // Бути з’єднаним на переніссі (про брови). При світлі забіліло в Мини широке лице, зачорніли товсті брови, котрі зрослись докупи на переніссі, неначе од виска до виска йшов дугою молодий місяць (Н.-Лев., II, 1956, 112); Світлі брови, що майже зрослися над невеликим тонким носом з ледь помітним горбочком, робили обличчя не суворим, а уважним (Голов., Тополя.., 1965, 9).

2. перен. Ставати нерозривно з’єднаним, зв’язаним з ким-, чим-небудь, невіддільним від когось, чогось. В тишині, що зросталася з темнотою, здавалися гори з своїми темними безмежними лісами пристановищем для стоїчного спокою (Коб., Вибр., 1949, 307); Григор Лобода — це ім’я низового вояка, бойова путь якого щільно зросталася з мрією життя і викликала заздрість багатьох батьків та синів Подніпров’я та Побужжя (Ле, Наливайко, 1957, 341); Злітаючи в небо, він зростається з машиною в єдину живу істоту (Трип., Дорога.., 1944, 32); Пани і панщина у всьому Зрослись, здавалось, нерозлучно (Фр., X, 1954, 268); — Не знаєте, як усі мої думки зрослися нерозривно з Вами,— а мій характер не такої конституції, щоб я міг забути (Кол., Терен.., 1959, 141); // Звикати, прив’язуватися до кого-, чого-небудь; зріднюватися. Він вперше почув всім тілом, що се обзивалась до нього його земля, що він з нею так зрісся, як з жінкою, з сином, з дочкою (Коцюб., II, 1955, 393); Він так зрісся з Києвом, він так полюбив його, так знає його, як мало хто із нас, його товаришів, що й народилися, й вік звікували в Києві (Рильський, Веч. розмови, 1962, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 715.