ЗРІВНЯ́ЛІВКА, и, ж., розм. Необгрунтоване, невиправдане зрівняння (див. зрівня́ння1) у чому-небудь. — У нас на «Могутньому» зрівнялівка, найкращих ударників не відзначають (Донч., II, 1956, 89); // Система оплати праці незалежно від її кількості та якості. Зрівнялівка — ледачому мати (Укр.. присл.., 1955, 392); Ми повинні рішуче виступати проти зрівнялівки, забезпечувати вищу оплату тим, хто створює більше продуктів при найменших затратах праці і коштів (Рад. Укр., 4.III 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 706.