ЗУБА́СТИЙ, а, е. Те саме, що зуба́тий. Один мордатий Кіт до Щуки учащав, Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав (Гл., Вибр., 1951, 107); Крила жниварки нахиляють до зубастого ножа все нові й нові стебла (Руд., Остання шабля, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 726.