ЗУЖИТКО́ВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужиткува́ти. Дні, марно зужитковані.
2. у знач. прикм. Те саме, що зужи́тий 2. Зужитковані словесні формули.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 729.