ЗУ́ЗДРІТИ, рю, риш, док., перех., діал. Побачити, угледіти. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка, І так була раденька! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); Коваль зуздрів його [о. Нестора] ще від брами (Фр., VII, 1951, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 729.