ЗУСТРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Зустрічати. Мовив [Цигуля], як одрубав, з неприхованим презирством: — Та вже з хлібом-сіллю зустрівати не вийдем за слободу (Головко, II, 1957, 307); Найкращі дні своєї провесни ми зустрівали сумом (Л. Укр., І, 1951, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 733.