ЗУСТРІЧА́ЮЧИЙ, чого, ч., перев. мн. Той, хто виходить назустріч кому-небудь, приймає, вітає когось на місці прибуття. Коли поїзд зупинився і з дверей виглянуло усміхнене личко Світлани Остапівни, ..група зустрічаючих кинулась до неї з галасом, сміхом і вітаннями (Ю. Янов., II, 1954, 141); Пасажири оглядались довкола, очевидно, шукаючи в натовпі зустрічаючих знайомі обличчя (Руд., Остання шабля, 1959, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 734.