ЗУСЮ́ДИ, присл., розм. Те саме, що звідусі́ль. І в душі і в серцях наших пусто, Сном та цвіллю зусюди несе (Граб., І, 1959, 534); Знов крики. І зойки. Знов лізуть [німці] зусюди… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 735.