ЗЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. зцу́плять; док., перех.,розм.
1. Те саме, що стяга́ти. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють!..І крутять, і вертять, і пруть, і мнуть, і труть. І в дудку зцуплюють, і рвуть, і натягають (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44); Андрошка лежав у самій білизні і в чоботях, решту з нього зцупили його земляки і повдягали на себе (Мик., II, 1957, 301); Перед ним, як у шаленому вирі, замелькали ошкірені люті обличчя, ..чорні, в кров’яних п’явках руки, що люто тяглися до нього, щоб зцупити його із сідла (Тют., Вир, 1964, 71); [Одарка:] Через тебе пропустила череду, телиця ряба вскочила до Окунів, слинявий Семен зайняв в загін, тепер хоче зцупить штрап [штраф]! (К.-Карий, І, 1960, 202).
2. тільки док., перен. Те саме, що вкра́сти; поцупити. [Горніг:] Нічого, ти ще.. фабрикантові подвійний рахунок виставиш або зцупиш пару зайвих дощечок у Дрейсігера в будинку темненької ночі (Л. Укр., IV, 1954, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 737.