ЗЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зцяцькува́ти; пишно прикрашений, оздоблений. От, налаштував собі паровицю таку гарну,— перву на все село! лушні мережані, колеса штучно повиточувані, ярма зцяцьковані, як на відданню у дівки сорочка (Барв., Опов.., 1902, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 737.