ЗЦІПЕНІ́ННЯ, я, с., рідко. Стан за знач. зціпені́ти. Буйна пісня, що виривалася з молодих змучених грудей.., вбивала безнадійність, зціпеніння молодих душ (Ірчан, II, 1958, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 736.