Що oзначає слово - "зціплюватися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і діал. ЗЩПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ЗЦІ́ПИТИСЯ, иться; мн. зці́пляться; док.

1. Щільно стулятися (про зуби, уста і т. ін.). Ми.. не маємо картини війни, такої картини, від котрої зціплювалися б в ненависті до її ініціаторів зуби (Еллан, II, 1958, 167); Каїн затремтів, ..Ненависть дика блиснула в очах, А на устах безкровних, що зціпи́лись, Замерло недошептане прокляття (Фр., X, 1954, 372); Оленка подивилася Семенові в очі.. Губи знов зціпились на кам’яну мовчанку (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 417).

2. Зводитися щільно докупи; міцно стискатися (про пальці, кулаки, руки). Труп лежав лицем угору; ліва рука його одкинулась геть, а права міцно зціпилася (Мирний, І, 1954, 313); У неї судорожно зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль. Нечутно молилася… (Коб., II, 1956, 26); * Образно. Усі чуття зціпляються так тісно, дружно В один акорд — великий — жаль… (Фр., XIII, 1954, 28).

3. перен. Під дією морозу ставати твердим, застиглим; // Ставати малорухливим, бездіяльним (від холоду, страху і т. ін.). Взимку зціпишся вся і чекаєш, чекаєш тої весни, як щастя свого, як волі самої! (Крот., Сини.., 1948, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 736.