ЗЧЕП, у, ч., техн.
1. Пристрій, за допомогою якого зчіплюють між собою машини, вагони і т. ін. Трактор проїхав кілька метрів і забуксував. Потім виборсався, та загрузли сани. Смикаючи їх, трактор порвав зчеп і вигріб під собою глибоку яму (Хор., Ковила, 1960, 95).
2. Кілька сільськогосподарських машин, залізничних платформ і т. ін., зчеплених разом. Високу продуктивність дає зчеп з двох і навіть з трьох сівалок (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 270); — Ти будеш сівальником на зчепі (Рудь, Гомін.., 1959, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 737.