ЗШИ́ТОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до зши́ток. Хлопець підмостив трави, сів на колодці і почав розгортати свій зшиточок (Вас., II, 1959, 370); Паленіючи від сорому, рвучко схопила [Ганна] рукою тонюсінький зшиточок своїх немудрих документів (Коз., Сальвія, 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 741.