ЗЯБЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., с. г. Орати на зяб. Глянемо на обрій дивно чистий: Трактори зяблюють, трактористи Степ укрили зябом навкруги (Криж., Південь, 1937, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 742.