Що oзначає слово - "зіграти"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗІГРА́ТИ і рідше ЗОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. неперех. Взяти участь, провести час у якій-небудь грі. Потім грав я з татом в шашки. Як зіграли? Нічия! (Нех., Ми живемо.., 1960, 60); — Та тривай-бо, Галочко! — закричали їй дівчата,— ще у жони не зограли, а вона вже у хрещика (Кв.-Осн., II, 1956, 321); // перех. Провести партію в якій-небудь грі. Хлопці не встигнуть зіграти й партію в шахи… (Гончар, Тронка, 1963, 56).

Зігра́ти весі́лля — те саме, що Спра́вити весі́лля (див. весі́лля). — Ну, Маріє,— сказав тоді майстер Пилип Васюта,— ми тобі таку хату вистругали, що й весілля у ній зіграти не гріх (Цюпа, Назустріч.., 1958, 439).

2. перех. Виконати, поставити в театрі, на сцені (п’єсу, оперу і т. ін.). Траплялось, що в тому чи іншому селі не було площадки, де можна було б зіграти виставу, і тоді актори спільно з колгоспниками самі будували її (Мист., 6, 1958, 32); // Зобразити кого-небудь, виконати якусь роль. Мама, напевно, вже й кається в душі, що влаштувала цю вечірку і дозволила Дарці зіграти роль дорослої (Вільде, Повнол. діти, 1960, 18); Значить, у Києві їй грати «Троянду» не трапиться. Хіба, може, тут зограє (Л. Укр., V, 1956, 231).

3. перех. Виконати що-небудь на музичному інструменті. [Функе:] Хто зуміє програти всі варіації цього вальса — той і буде автор. [Мама:] Ай, мій бог! А Ліза? [Функе:] Звичайно, вона мусить теж зіграти, якщо зуміє (Коч., II, 1956, 183); // неперех., перен., на чому. Вплинути на чиї-небудь інстинкти, почуття і т. ін., використавши їх у своїх цілях. Треба мати на увазі, що ідеологи буржуазії намагаються, зокрема, зіграти на струнах національних почуттів, отруїти людей дурманом буржуазного націоналізму (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 86).

Зігра́ти на ру́ку див. рука́; Зігра́ти вели́ку (важли́ву і т. ін.) роль у чому — вплинути на хід, розвиток, розв’язання чого-небудь. Я вже був одного разу в цьому місті, що двічі зіграло велику роль в угорській історії (Перв., Невигадане життя, 1958, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 571.