ЗІПСУВА́ТИСЯ і рідше ЗОПСУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. тільки 3 ос. Стати непридатним для використання, вживання; попсуватися, поламатися і т. ін. [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон. Вже скільки разів намагалась подзвонити — і все марно (Собко, П’єси, 1958, 105); Дорога зіпсувалася, коні ішли важко, та ще й зверху іноді поливав дощ (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 438); — Малину треба там їсти, бо поки довезу, то вона, гляди, зіпсується (Шиян, Партиз. край, 1946, 73); — Учора був на базарі, Кобза зопсувалась… Розбилася… (Шевч., І, 1963, 148).
2. тільки 3 ос. Змінитися на гірше; погіршати. Іванко помітив, як скривився Микула, і зрозумів, чому в друга зіпсувався настрій (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 225).
3. Засвоїти погані нахили, звички під впливом кого-, чого-небудь, розбеститися. Сказати делікатніше слово Давид ще не вміє, але чує, що його неодмінно треба знайти для Уляни, бо, дивись, і зіпсується дівчина (Стельмах, І, 1962, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 575.